Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
засуджувати — 1) = засудити (визнаючи кого н. винним, установлювати міру покарання), присуджувати, присудити, осуджувати, осудити 2) див. осуджувати I … Словник синонімів української мови
засуджувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
засуджувати — джую, джуєш, Пр. Визнавати когось винним і встановлювати йому кару; висловлювати незадоволення кимсь … Словник лемківскої говірки
окривать декретами — засуджувати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
осуджувати — I = осудити (виявляти неґативне, несхвальне ставлення до кого / чого н., висловлювати невдоволення), засуджувати, засудити, судити, гудити, о(б)гуджувати, о(б)гудити, ганити, плямувати, ганьбити, таврувати, шельмувати, ганьбувати, хулити; брити… … Словник синонімів української мови
банітувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) заст.Засуджувати кого небудь на вигнання. 2) діал. Дуже сильно лаяти кого небудь … Український тлумачний словник
бичувати — I у/ю, у/єш, недок., перех. 1) рідко.Бити бичем; взагалі бити, шмагати. 2) перен. Гостро викривати, засуджувати, картати. II у/ю, у/єш, недок. Підпрягати коня або вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін … Український тлумачний словник
ганьбити — блю/, би/ш, недок., перех. 1) Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. 2) Виражати осуд; засуджувати … Український тлумачний словник
засуджуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до засуджувати … Український тлумачний словник
засуджування — я, с. Дія за знач. засуджувати … Український тлумачний словник
